15 липня створено Українську Головну Визвольну Раду

1944, 15 липня – створено Українську Головну Визвольну Раду (УГВР), орган політичного керівництва українським визвольним рухом.

УГВР задумувалася як позапартійний орган для керівництва українським рухом та представництва його за кордоном.

Установчі збори УГВР відбулися за ініціативою УПА й ОУН(б) 11-15 липня 1944-го біля сіл Недільна та Сприня на Самбірщині. Збори, якими керував Ростислав Волошин, ставили за мету створення широкої суспільно-політичної бази для боротьби з німецьким нацизмом та російським більшовизмом за державну самостійність України.

Як записано в «Платформі УГВР», «страшне і криваве лихоліття упродовж 25 років навчило українські народні маси, що ніякий чужий політичний та соціальний устрій не піде їм на користь і що тільки власна національна суверенна держава є єдиною передумовою та запорукою нормального життя і розвитку нації, її культури, матеріального і духовного добробуту народних мас».

Відтак, «УГВР прагне до відбудови Української Самостійної Соборної Держави на всіх землях українського народу засобами самостійницької боротьби проти всіх ворогів… та співпраці з усіма прихильниками такої самостійності».

Президентом УГВР обраний Кирило Осьмак – колишній член Центральної Ради родом із Полтавщини, належав до Української партії соціалістів-революціонерів. Уряд (Генеральний секретаріат) очолив Роман Шухевич.

За своїм складом Рада представляла провідні політичні сили з різних регіонів України, за винятком хіба що ОУН(м). Структурно складалася з Генерального секретаріату, Генерального суду, Контрольної колегії, бюро інформації тощо. У 1945-му утворено Закордонне представництво на чолі з Іваном Гриньохом. Завдяки його діяльності про Україну і український визвольний рух дізналися уряди та громадськість багатьох країн світу.

УГВР як підпільний уряд України керувала національно-визвольним рухом українців до початку 1950-х.

Більшість членів УГВР в Україні загинула або була заарештована. Робота Ради суттєво ускладнилася внаслідок вбивства Романа Шухевича (1950), а після арешту Василя Кука в 1954-му УГВР фактично припинила свою діяльність.

Сергій ГОРОБЕЦЬ